Католицький мирянський рух - "РУАХ"
Ще у 1946р.Папа Пій ХІІ,виступаючи перед колегією кардиналів сказав:"Миряни
перебувають на фронтовій лінії життя Церкви,і саме через них вона єжиттєдайною основою людської спільноти.Тому християнське покликання кожногомирянина - це покликання до апостольства.Воно випливає зі злуки з Христом із особливих дарів Святого Духа.Спільнота"Благословення"з церкви св..Володимира і Ольги,м.Львоваорганізувала курс "РУАХ",духівником якого є о.Б.Калатан"РУАХ"-(з євр.- "подих життя") - це цикл зустрічей на яких розглядаютьсяосновні питання християнської віри.Він виник у 2012р.з ініціативи керівникаспільноти Ореста Григорчак і з благословення Владики Ігоря Возняка.За цейчасбуло проведено 12 дорослих і молодіжних курсів,які веде катехит ЛюбомирКостюшко і Олег Андрушків на парафіях м.Львова
«БЛАЖЕННІ МИЛОСЕРДНІ, БО ВОНИ ЗАЗНАЮТЬ МИЛОСЕРДЯ» (Мт.5,7)
ВідповістиВидалити________________________________________
Нещодавно в Центрі душпастирства молоді відбулася 66-а конференція, присвячена пам’яті священномученика Василія Величковського.
Завдяки презентації Ксенії Кавац, дослідниці музею з м.Вінніпег (Канада), дрогобичани мали змогу більше дізнатися про мученицький шлях В.Величковського, його внесок у діяльність УГКЦ у підпіллі, який своєю нескореною вдачею у буремні часи переслідувань та нищення церкви показав приклад непохитності.
27 червня 2001р. Папа Іван-Павло ІІ проголосив Блаженними 28 мучеників УГКЦ, серед яких був і священномученик В.Величковський. Українці мало що знають про його життя і місійну працю. Очевидно, причиною цього є те, що Блаженний відійшов у Вічність і похований у м.Вінніпег, де і дотепер перебувають його нетлінні останки. Там також зведено каплицю в його честь, діє музей. Пропонуємо нашим читачам ближче познайомитися з постаттю єпископа Величковського.
Блаженний В.Величковський народився 1 червня 1903 року у Станіславові й виростав у побожній священичій сім’ї, родовід якої сягав запорізьких козаків. Його батьки виховували дітей ревними, жертовними християнами, тому Василь уже змалечку мріяв посвятити себе Богові задля спасіння душ. Побожна мати поблагословила сина Василька, віддавши його під Покров Пресвятої Богородиці в час місій о.Василіян.
У 15 років записався в ряди Січових Стрільців. У 1920 р. Владика Йосиф Боцян висвятив його на священика. Молодий ієрей вибрав тернисту дорогу монашого життя в Чині Найсвятішого Ізбавителя і сім років разом із Владикою Миколаєм Чарнецьким працював серед вірних на Волині. Це був справжній місіонер, який навернув багато душ до Бога, через що його прозвали Чемпіоном.
Однак активна місійна діяльність не сподобалась польській окупаційній владі. У своїх спогадах о.Василій писав: «Це переслідування зі сторони поляків-католиків було болючішим, ніж криваве переслідування зі сторони безбожників». Йому погрожували концтабором, тому змушений був повернутися у Галичину. У 1941р Митрополит Андрей Шептицький скерував о.Василія до Кам’янця-Подільського.
У своїх проповідях о.Величковський заявляв, що українці повинні бути вільними людьми і служити тільки Богові, а не всякому «дрантю». За сміливість говорити правду німецька окупаційна влада засудила о.Василія до розстрілу, але йому вдалось втекти до Галичини.
Декілька років був ігуменом монастиря у Тернополі, де у 1945р. його арештували більшовики і вивезли до Києва, а там засудили до розстрілу. Упродовж трьох місяців йому довелося терпіти тортури в камері смертників. Однак і в таких важких умовах о.Василій не опускав руки, а далі продовжував проповідувати і сповідати.
Несподівано смертну кару замінили на 10 років ув’язнення концтабору у Воркуті, де о.Величковський не зраджує своєму покликанню і все ж таки відправляє таємно Службу Божу, рятує людські душі.
Після звільнення у 1955р. о.Василій повернувся до Львова і завзято почав відновлювати діяльність катакомбної УГКЦ. У 1963р. після 18 років каторги главу УГКЦ, митрополита Й.Сліпого відправляють до Риму без права повернення назад. Тому в готелі у Москві він таємно висвячує на єпископа Луцького з правами місцеблюстителя о.В.Величковського.
ВідповістиВидалитиУ 1969р. Владику Василія заарештували. Довести, що він керує церквою не змогли, але за ревну працю над спасінням людських душ його засудили на 3 роки. У тюрмі на Донбасі катували електричним струмом, перетримували в психлікарні, робили страшні ін’єкції.
Коли ж закінчився термін, виснаженого, хворого єпископа відправляють до сестри в Югославію. Підлікувавшись, він їде до Риму на зустріч із Патріархом Йосипом Сліпим, щоб прозвітувати про життя незламної Церкви.
На запрошення митрополита Максима Германюка виїжджає до Канади, де 30 червня 1973р. відходить до Бога.
16 вересня 2002 року у Вінніпезі відбулося перенесення тіла Блаженного з цвинтаря до храму св.Йосифа. Коли відкрили труну, всі присутні завмерли в подиві й благовісті, бо, незважаючи на те, що труна почала гнити, тіло Блаженного Василія не зазнало змін. Від того часу до нетлінних мощів В.Величковського їдуть паломники з Західної Канади і США не лише українського походження, а й люди інших національностей та різних конфесій. Молячись, вони отримують чудесну поміч та оздоровлення.
Квартира-музей у Львові – це святе історичне місце, відкрите для усіх паломників, які почитають Блаженного Василя і бажають прикластися до його святих мощей. Тож хай світлий образ Блаженного Василія буде заохоченням до жертовної праці усім священнослужителям,котрі відважаться полюбити хрест і Україну більше, як марноту цього світу! Блаженний В.Величковський навчав: «Будьте вірні Христовій науці і українському народові – тоді радше вмрете, згинете, а не зрадите свого народу». Хай же цей заклик спонукає нас до призадуми!
1 червня співпали дві визначні дати – День народження В.Величковського і День захисту дітей. Тому, крім заходу, присвяченому о.В.Величковському, того дня відбувся ще й Благодійний концерт на підтримку вихованців Дрогобицького сиротинця «Оранта».
Сьогодні найбільше служать потребуючим «агапівці» – люди, які покликані змінювати життя сиріт на краще. Тому приємно згадати той факт, що у ролі «агапівців» виступили дует «Вишиванка» у складі сестер Ольги і Анастасії Щербань і поетеса Галина Бреславська – хористка хору «Рута» зі Львова, які погодилися взяти участь у благодійному концерті. А Галина Щербань за вилучені кошти придбала солодощі для дітей.
До організації цього проекту долучився о.Богдан Волошин, який своєю жертовною працею служить у капличці ім.Блаженного В.Величковського у м.Дрогобичі.
Того ж дня відбулася презентація про Блаженного В.Величковського у капличці 12-поверхового будинку за сприяння депутата міськради від цього округу А.Яніва і завдяки п.Любі, яка з материнською любов’ю опікується капличкою і служить людям.
Дбаючи про найбільш соціально незахищених, за словами глави УГКЦ, Святослава Шевчука, ми лише тоді зможемо вважатися живими християнами, а наші парафії стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання із хворими.
Леся ОБЕРВАН, магістр релігійних наук, вчитель християнської етики СЗШ№99